Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Это видимо ремейрк на старый церковный псалом "Когда Господь ученикам"...?
Черняховец Людмила
2006-05-05 05:39:02
Сверкал Нисан во всей красе
Весна, как жизнь, бурлила:
Цвели цветы. Цвели сады
У стен Ерусалима.
На красоту эту с высот
Взирал Отец с тревогой:
Там, у дворца шумел народ,
Безжалостный и строгий.
А там толпа и смерть и зло
Из сердца источала:
«Распни Его! Распни Его!» -
Со всех сторон звучало.
Под тяжким бременем креста,
Вещая катастрофу,
Вели Спасителя Христа
Убийцы на Голгофу.
Там, где внизу сады цвели,
У стен Ерусалима,
Там на распятие вели
Его родного Сына
А в той толпе и плач
Смешались в силуэтах.
«Не плачьте, люди, обо Мне,
Лишь о себе и детях».
А разъяренная толпа,
Не знающая веры,
Желала боли, крови, зла..
Вы – люди или звери?
Неужто ль мать вас родила,
Дала сердца из стали?
О, если б знали вы тогда,
Чье сердце распинали!
И гвозди ржавые вонзить
В ослабленное тело
Старались все, что было сил,
Своё вершили дело.
Из ран святых стекала кровь,
Смешавшись с потом, кровью,
С солено-горькою слезой
И с преданной любовью.
А у креста седая мать,
У ног Христа стояла
Где смерть без жалости своё
К нему тянула жало.
«Сынок, душа горит моя,
С судьбой жестокой споря.
Сынок!» - и вздрогнула земля,
Не выдержала горя!!!!
Какое ж сердце ей дано:
Из камня иль алмаза
Чтоб это выдержать могло,
Не расколоться сразу!
О, сердце женское, тебя
Познать ли кто-то в силах?
Какая преданность в тебе!
Какая скрыта сила!
Какая нежность греет кровь!
Забота и отрада.
Чтоб лишь Ему дарить любовь,
Как высшую награду,
Чтоб лишь Ему всю жизнь отдать
До капли, до минуты…
Но только ветер ей ласкал
Протянутые руки…
А пересохшие уста
Сжимались в дикой боли.
«Или, лама савафвани!»-
Вдруг вырвалось из горла.
«Прими же, Отче, Сына дух»,-
Шептал, теряя силы,
И тихий голос дрогнул вдруг,
И сказано: «Свершилось»…
И отвечал Ему Отец:
«Тебя я не оставил.
Держись, Сынок, ведь не конец,
Ведь это лишь начало.
Ты в Царство путь открыл для всех,
В начало новой эры.
Там будет мир, улыбки, смех,
Любовь, надежда, вера..
Там все блаженны и вольны,
Все, верящие в это.
Гимн торжествующей Любви
Несется над планетой.
Храните в сердце этот миг,
В сердца впишите кровью,
Какой ценой далась вам жизнь!
Какой большой любовью!
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
